Гострий панкреатит — запально-некротичне ураження підшлункової залози, яке виникає в результаті ферментативного аутолізу тканини залози. Серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини щодо частості займає третє місце після гострого апендициту й холециститу.

Перебіг захворювання умовно поділяють на три періоди:

І—ферментної токсемії (1-3 доби);

II —порушення функцій інших органів (З—7 діб);

III — гнійних ускладнень.

Розвиток гострого панкреатиту може бути зумовлений травмою, оперативним втручанням на органах черевної порожнини, порушеннями кровообігу в підшлунковій залозі, екзогенними інтоксикаціями (алкоголь, луги, кислоти та ін.), алергічними реакціями, аліментарними порушеннями.

Звичайно гострий панкреатит спостерігається в людей старшого віку, у яких в анамнезі є вказівки на алкоголізм (частіше в чоловіків) або жовчнокам’яну хворобу (частіше в жінок). Розвиткові приступу панкреатиту сприяє приймання надмірної кількості жирів і вуглеводів, сокогінної їжі в умовах порушення відтікання панкреатичного соку.

Клінічна картина гострого панкреатиту значною мірою визначається морфологічними змінами в підшлунковій залозі. Виділяють три клініко-морфологічні форми захворювання:

1) набрякову;

2) жирового панкреонекрозу;

3) геморагічного панкреонекрозу.

Перебіг захворювання може бути легким, середнього ступеня тяжкості і тяжким. Уже при легкому ступені спостерігається виражений больовий синдром. Язик сухий, обкладений бурим нальотом. Живіт спочатку болючий тільки в надчеревній ділянці. Поступово розвивається парез кишок, живіт збільшується, перестає брати участь в акті дихання. Визначаються ригідність м язів передньої черевної стінки в ділянці проекції підшлункової залози (симптом Керте), нерідко позитивний симптом Щоткіна — Блюмберга. При поширенні процесу на головку підшлункової залози переважає болючість у правому реберно-хребтовому куті, а при поширенні процесу на хвіст — у лівому. Серед інших ознак треба назвати симптом Воскресенського (зникнення пульсації аорти в надчеревній ділянці). Характерні раннє зменшення діурезу, помірна тахікардія, артеріальна гіпертензія, блідість шкіри, рефлекторні явища (розширення зіниці зліва, болючість у зонах Захар’їна — Геда). Температура тіла субфебрильна.

При перебігу середнього ступеня тяжкості до цих ознак приєднуються гіперемія шкіри лиця (іноді іктеричність), задишка, болючість і ригідність м’язів при пальпації живота, тахікардія, артеріальна гіпотензія, зміни на ЕКГ. Олігурія наростає, з’являються загальмованість або збудження, розлади водно-електролітного обміну.

При тяжкому перебігові розвивається картина шоку з артеріальною гіпотензією, частотою пульсу понад 120 за 1 хв, акроціанозом, атонією шлунка, паралітичною непрохідністю кишок. Відзначаються позитивні симптоми Мондора (фіолетові плями на обличчі і тулубі), Турнира (ціаноз шкіри бічних відділів живота), Холстеда (ціаноз шкіри живота). Як правило, є ознаки недостатності печінки, можлива наявність крові у вмісті шлунка (ерозивний гастрит), нерідко спостерігаються розлади психіки (за типом екзогенного психозу), легеневі ускладнення (плеврит, плевропневмонія, частіше лівостороння) .

Гострий панкреатит треба диференціювати з гострим холециститом, перфоративною виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки, гострим гастритом, гострим апендицитом, харчовою токсикоінфекцією, інфарктом міокарда, інфарктом кишок.

Невідкладна Допомога. Хворому забороняють їсти і пити. Холод на ділянку надчерев’я. Внутрішньовенно вводять: трасилол (25 000—50 000 ОД) або контрикал (30 000—60 000 ОД). Застосовують спазмолітичні засоби: нітрогліцерин (1—2 краплі під язик), папаверин (2—4 мл 2 % розчину) або еуфілін (1 мл 24 % розчину) внутрішньом’язово. Кпім того, внутрішньовенно вводять новокаїн (60—80 мл 0,25 % розчину), внутрішньом’язово — фуросемід (2—4 мл 1 % розчину). димедрол (2 мл 1 % розчину) або дипразин (1 мл 2,5% розчину). При колапсі: внутрішньом’язово ефедрин (1 мл 5 % розчину) або мезатон (1 мл 1 % розчину); внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози, желатиноль, гемодез, реополіглюкін (по 200 400 мл). В інфузійне середовище додають 125 мг гідрокортизону або ЗО мг преднізолону.

Госпіталізація термінова в хірургічне відділення. Транспортують на носилкам.