Кровохаркання — виділення невеликої кількості крові з мокротинням при кашлі. Легенева кровотеча — виділення більш як 5 мл крові при кожному кашльовому поштовху.

Кровохаркання і легенева кровотеча можуть бути наслідком багатьох захворювань: туберкульозу, абсцесу і гангрени легень, бронхоектатичної хвороби, раку, інфаркту легені, пневмосклерозу. Вони можуть спостерігатись при порушенні гемодинаміки в малому колі кровообігу, при гіпертонічній хворобі, аневризмі аорти, варикозному розширенні вен гортані і трахеї, геморагічному діатезі, гіповітамінозі, хворобах печінки і крові.

Легеневі кровотечі виникають в результаті ерозії судин або дефектів їх стінки у зв’язку з деструкцією легеневої тканини.

Залежно від кількості втраченої крові, кровотечі поділяють на невеликі (5—100 мл), середні (100—300 мл), великі (300—500 мл) і профузні (понад 500 мл).

Клінічна картина. Іноді є провісники кровотечі у вигляді локального болю в грудній клітці, виділення мокротиння з солонуватим присмаком. Для встановлення джерела кровотечі проводять фізичне обстеження з оглядом порожнини рота і ротової частини глотки. При перкусії може виявитись зона притуплення легеневого звуку, а при аускультації — ослаблення дихання, крупно- і дрібнопухирчасті хрипи.

У разі великої кровотечі шкіра і слизові оболонки бліді або з ціанотичним відтінком, тахікардія, зниження артеріального тиску. В умовах стаціонару діагноз може бути підтверджений за допомогою бронхоскопії, а на догоспітальному етапі треба провести диференціацію з кровотечами іншого походження (табл. 9).

Невідкладна допомога спрямована на спинення кровотечі і поповнення об’єму циркулюючої крові (при профузній кровотечі). Важливим завданням є відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього хворому надають положення напівсидячи, голову повертають набік, роблять санацію порожнини рота за допомогою відсмоктувача. З гемостатичною метою можна використовувати етамзилат —2 мл 12,5 % розчину внутрішньовенно, амінокапронову кислоту—100 мл 5 % розчину, кальцію хлорид   10—20 мл 10 % розчину внутрішньовенно, рутин по 0,02 г або аскорутин по 0,05 г на. прийом усередину. Для поповнення об’єму циркулюючої крові спочатку можна використовувати 0,9 % розчин натрію хлориду, а при загрозливому зниженні артеріального тиску — поліглюкін та інші кровозамінники.

Госпіталізація. Хворих з профузною кровотечею терміново госпіталізують у відділення торакальної хірургії, а при неможливості — у загальне хірургічне відділення. Транспортують у положенні напівсидячи (якщо хворий притомний) або у фізіологічному положенні з опущеним головним кінцем (коли хворий непритомний). У дорозі продовжують інфузійну терапію.