Умовно грижі можна поділити на зовнішні (при цьому органи черевної порожнини, покриті парієтальним листком очеревини, виходять під шкіру) і внутрішні (органи черевної порожнини заглиблюються в патологічно утворені кармани очеревини).

Найбільш частим і грізним ускладненням грижі е раптове здавлення грижового вмісту у грижових воротах — защемлення.

Найчастіше причиною защемлення буває підвищення внутрішньочеревного тиску. За механізмом розвитку розрізняють еластичне і калове защемлення. У першому випадку органи черевної порожнини виходять через розтягнуті грижові ворота, після чого защемлюються в них у момент різкого підвищення внутрішньочеревного тиску під впливом сильного фізичного напруження. При каловому защемленні здавлення грижового вмісту виникає в результаті перегину і різкого переповнення привідного відділу петлі кишки кишковим вмістом.

Тяжкість клінічної картини визначається вираженістю порушень кровообігу в защемлених органах. Початок захворювання гострий. З являється різкий біль у ділянці грижі, який іррадіює найчастіше в надчеревну або пупкобу ділянку. Грижове випинання при цьому збільшується, стає напруженим, різко болючим при пальпації. Вправити його не вдається. Передачі кашльового поштовху немає.

Перкуторно над ділянкою грижового випинання визначається тимпаніт (якщо в грижовому мішку міститься кишка) або тупість (при наявності сальника, скупченні великої кількості рідини).

На початку защемлення можуть бути рефлекторні блювання й гикання. При розвитку непрохідності з’являються всі її ознаки, надалі можливий розвиток перитоніту, флегмони грижового мішка.

Діагностика звичайно не становить труднощів, за винятком пристінкового защемлення кишки. У цих випадках виявити защемлення вдається тільки при старанній пальпації грижових воріт. Загальний стан хворих при цьому спочатку задовільний (якщо немає ознак непрохідності кишок). Відзначається тільки виражена болючість у ділянці грижового випинання. При затримці з операцією може настати некроз защемленої ділянки кишки, утворення в ній отвору й розвиток розлитого перитоніту.

Особливо важко розпізнати защемлену внутрішню грижу. Остаточний діагноз при цьому ставлять тільки на операційному столі.

Диференціальний діагноз защемленої пахової (пахвинної) Грижі треба проводити з орхіепідидимітом, водянкою яєчка, перекрутом сім’яного канатика, паховим лімфаденітом.

Защемлену стегнову грижу слід диференціювати з лімфаденітом, гострим тромбофлебітом варикозного вузла великої поверхневої вени.

При диференціації треба враховувати, що гострий лімфаденіт розвивається поступово у хворих з осередком гнійної інфекції в ділянці ноги. Він супроводиться високою температурою тіла, ознобом. Подібна картина спостерігається і при гострому орхіепідидиміті. Перекрут сімяного канатика відрізняється від грижі відсутністю грижового випинання, високим розташуванням яєчка, різкою болючістю його при пальпації, наявністю кашльового поштовху.

Невідкладна допомога полягає в термінву госпіталізації, яка показана при будь-якій локалізації грижі і в різні строки після защемлення. Госпіталізують також хворих, у яких до приїзду швидкої допомоги грижу вправили. Лікар швидкої допомоги направляє такого хворого в хірургічний стаціонар з діагнозом «Защемлена грижа давністю... (зазначити час), яка вправилася самостійно». Транспортують на носилках у положенні лежачи.