Закриті ушкодження живота. Симптомокомплекс при закритих ушкодженнях живота багато в чому залежить від наявності або відсутності супровідного ушкодження органів черевної порожнини, часу, що минув з моменту травми. Підшкірні ушкодження черевної стінки можуть бути у вигляді ушибу її тканин або супроводитись розривом м’язів з порушенням цілості судин та утворенням гематом.

Клінічна картина. При ушкодженнях черевної стінки відзначається біль, однак інтенсивність його здебільшого не така, як при травмі з ушкодженням органів черевної порожнини.

При утворенні гематоми у м’язах черевної стінки можна виявити асиметричне болюче випинання твердо еластичної консистенції. Під час активного напруження м’язів передньої черевної стінки (наприклад, при спробі хворого піднятись на ліктях) цей пухлиноподібний утвір залишається нерухомим, на відміну від пухлини в черевній порожнині. Живіт залишається м’яким, ознак подразнення очеревини немає. Однак при ушкодженні м’язів, яке супроводиться значним крововиливом у їх товщу, можуть спостерігатись явища шоку з пониженням артеріального тиску, частим пульсом слабкого наповнення, блідістю шкіри, нудотою, блюванням.

Ушкодження порожнистих органів при закритій травмі мають тяжкий перебіг і нерідко призводять до розвитку шоку. Характерні різкий біль у животі, блідість шкіри, зниження артеріального тиску, частий пульс слабкого наповнення, нерідко блювання.

При пальпації відзначають різку болючість і напруження м’язів передньої черевної стінки, позитивний симптом Щоткіна — Блюмберга. Іноді вдається виявити найбільш виражену болючість у місці проекції ушкодженого органу. При ушкодженні порожнистого органу перкуторно можна виявити зникнення печінкової тупості внаслідок виходу і скупчення газу під куполом діафрагми, а також притуплення в бічних і нижніх відділах живота в результаті скупчення кишкового вмісту й ексудату.

Іноді при перкусії можна визначити зону притуплення перкуторного тону в бічному відділі живота, яка не змінюється при повертанні хворого на бік (наслідок скупчення крові в заочеревинному просторі або крововиливу в корінь брижі).

Стан хворого прогресивно погіршується. Наростають метеоризм і симптоми подразнення очеревини, що свідчить про розвиток розлитого перитоніту.

При ушкодженні паренхіматозних органів у клінічній картині важливе місце займають ознаки внутрішньої кровотечі: блідість шкіри, тахікардія, низький артеріальний тиск. Для ушкодження печінки характерні біль у правому підребер’ї, що іррадіює в праве плече, напруження м’язів черевної стінки, симптоми кровотечі. Непостійною ознакою розриву печінки є брадикардія.

Травма у ділянці лівого підребер’я або нижніх відділів лівої половини грудної клітки нерідко супроводиться розривом селезінки. При цьому, крім болю та ознак внутрішньої кровотечі, відзначаються збільшення зони селезінкової тупості в результаті скупчення згустків крові навколо селезінки, а також позитивний симптом Розанова (симптом іванця-киванця — намагання хворого зайняти положення на лівому боці з приведеними до живота ногами після всякої спроби змінити цю позу).

При ізольованому ушкодженні паренхіматозних органів і розвитку внутрішньої кровотечі, коли в черевній порожнині скупчується значна кількість крові без домішки кишкового вмісту, у більшості хворих різко вираженого захисного напруження м’язів черевної стінки не відмічається.

При пальцьовому обстеженні прямої кишки можна виявити різку болючість і нависання передньої стінки прямої кишки в результаті скупчення в малому тазі крові, ексудату або вмісту тонкої чи товстої кишки.

Відкриті ушкодження (поранення) живота можуть бути проникаючими і непроникаючими, без ушкодження і з ушкодженням органів черевної порожнини.

Клінічна картина визначається розмірами рани, кровотечі, наявністю чи відсутністю ушкодження порожнистих або паренхіматозних органів. Симптоми кровотечі й ушкодження паренхіматозних органів описані вище. Діагноз проникаючого поранення достовірний тільки при наявності евентрації кишок або сальника, витікання з рани вмісту шлунка, кишок, сечі, жовчі. При тяжких ранах з ушкодженням порожнистих або паренхіматозних органів, крупних судин з’являються симптоми подразнення очеревини, шоку.

Невідкладна допомога. Потерпілих з ушибами черевної стінки терміново госпіталізують у хірургічний стаціонар для клінічного обстеження і виключення закритої травми органів черевної порожнини. Наркотичні анальгетики застосовують тільки в тому разі, коли є певність у правильності діагнозу.

При пораненнях живота на рану накладають стерильну пов’язку. Петлі кишок і сальник, що випали, не можна вправляти у черевну порожнину. їх накривають стерильними серветками й укріплюють широким бинтом. За показаннями застосовують протишокову терапію.

Транспортують на носилках у положенні лежачи.