Кожен хворий отримує від лікаря особливу дозвіл на зміну режиму: у різні терміни дозволяють сідати, вставати.

В основному після не порожнинних операцій середньої тяжкості і при хорошому самопочутті хворий може постояти біля ліжка вже на інший день.

З моменту надходження хворого з операційної в палату починається післяопераційний період, який продовжується до виписки з лікарні. У цей період медична сестра повинна бути особливо уважна, адже від неї нерідко залежить успіх лікування.

У післяопераційний період все повинно бути спрямоване на відновлення фізіологічних функцій пацієнта, на нормальне загоєння операційної рани, на попередження можливих ускладнень.

Будь-яке переміщення хворих проводиться дуже обережно.

Хворого доставляють в операційну на кріслах-колясках або ношах-каталках. Для кожного пацієнта каталка покривається клейонкою, заправляється чистим простирадлом і ковдрою. Укладають хворого на таку каталку, заздалегідь надівши на голову шапочку або косинку, а на ноги – шкарпетки або бахіли.

Якщо хворий приймав їжу або рідину перед операцією, то необхідно поставити шлунковий зонд і евакуювати шлунковий вміст. Очисні клізми при більшості хірургічних захворювань протипоказані.

Перед операцією хворий повинен спорожнити сечовий міхур або за показаннями проводять катетеризацію сечового міхура м'яким катетером. Премедикація, як правило, виконується за 30 – 40 хв до операції або на операційному столі залежно від екстреності.

Планові хворі поступають в стаціонар частково або повністю обстеженими, з встановленим або можливим діагнозом. Повноцінне обстеження в поліклініці значно скорочує діагностичний етап в стаціонарі і скорочує передопераційний період і загальну тривалість перебування хворого в лікарні, що знижує частоту виникнення госпітальної інфекції.

Передопераційний період – це час з моменту надходження хворого в лікувальнім закладі до початку операції. Він може тривати від кількох хвилин до кількох годин до декількох днів, що визначається терміновістю операції, діагнозом і станом хворого.

Мета цього періоду – максимально знизити можливі ускладнення і зменшити небезпеку для життя хворого під час операції, так і після неї.